Корець: погляд крізь призму часу

Корець (колишня назва Корчеськ) – невелике місто в Рівненській області.  На сьогоднішній день Корець є адміністративним центром Корецького району.

Історія міста

Перша літописна згадка про тутешнє поселення під назвою Корчеськ зроблена у 1150 році.

У 1380 році територія сучасного Корця була передана Великим князем Литовським Ягайлом князеві Федору Острозькому. У 1386 році в місті було збудовано замок і відведено в нове русло річки Корчик.  

Від початку XV століття поселення переходить у володіння роду князів Корецьких.

Після прийняття Люблінської унії  місто у складі Луцького повіту Волинського воєводства перебувало під владою Корони Польської.

У XVI – середині XVII століттях Корець був одним з найбільш розвинених міст Волині, як в економічному так і в культурному аспекті.

 У 1612-1619-х роках тут проживав відомий мовознавець, письменник та церковний діяч Лаврентій Зизаній.

Рід князів Корецьких перервався  у 1651 році.  І їхні володіння перейшли в спадок князям Чорторийським( Чорторийським-Корецьким).

Протягом другої  половини XVII століття Корець декілька разів зазнавав великих втрат. В той час відбувся поступовий занепад міста, який тривав аж до другої половини XVIII століття.

У XVIII ст. почалося пожвавлення економічного розвитку Корця, зокрема, тут виникли мануфактури шкіряної, полотняної та суконної промисловості.  А у 1784 році запрацював  порцеляно-фаянсовий завод.

Порцелянове виробництво у Корці – перша спроба створити порцеляну на теренах України.

Польський часопис «Волинь блажен» за 1896 рік пише:

«Цікавий факт: перед заснуванням фабрики зразки місцевих глин були дані на аналіз керамістам Мейсена, які підтвердили можливість виготовлення з них якісної порцеляни. З самого початку заснування фабрика наслідувала стилістику саксонської порцеляни 1770-1780-х років і виробляла посуд для заможних людей».

Фабрика активно працювала і продукувала вироби до 1831 року. Поки не почала занепададати. Причиною тому були як економічні, так і політичні чинники.

У 1887 року тут працювали пивоварний завод, 2 шкіряні заводи, суконна фабрика, 5 водяних та парових млинів, 12 разів на рік проходили великі ярмарки.

У 1898 році був збудований цукровий завод.

Протягом української національно-визвольної революції 1917-1921 років Корець перебував у складі УНР та Української Держави.

Від 1920 року  Корець перебував у складі Польщі і мав статус адміністративного центру гміни Корець Рівненського повіту Волинського воєводства.

13 жовтня 1933 року за  розпорядженням міністра внутрішніх справ місто  було збільшене за рахунок  доданих територій села Заровє, частини передмістя Новий Корець і частини передмістя Юзефін .

Від 1939 року Корець перебував  у складі УРСР.

У роки німецько-радянської війни від липня 1941 року до січня 1944 року був окупований німецькими військами.

У 1940 –1962 роки Корець був районним центром.

У 1966 році статус адміністративного центру району був відновлений.

З 1991 року Корець входить до складу України.

Пам'ятки історії та архітектури

Замок князів Корецьких-Острозьких

Корецький замок збудував князь Федір Острозький у 1386 році – засновник роду Острозьких, майбутній святий Феодосій Острозький. Провівши життя у війнах та накопиченні маєтностей, на старість він пішов у монахи Києво-Печерського монастиря, де і закінчив життя.

Замок в період Федора Острозького ймовірно був дерев’яно-земляним.

Пізніше його перебудували наступні власники Корця – князі Корецькі. Богуш Корецький у першій половині XVI ст. укріпив його мурами. Регулярний, бастіонної системи замок із боку материка був оточений глибоким ровом, через який вів до фортеці підйомний міст.

Останню, найбільшу перебудову здійснили у 1780-ті рр. князі Чарторийські, в результаті чого замок був пристосований під княжий палац із модним на той час бароковим декором. Саме з того часу дійшли до нас залишки зовнішніх цегляних стін і чудовий арочний кам'яний міст. Частково збереглися й підземелля - обов'язкова багатофункційна частина середньовічного замку.

У 1832 році тут сталася велика пожежа й від замку-палацу залишились  лише мури. Більш менш цілісною виглядає лише надбрамна вежа та відновлений  міст-віадук, прокладений над ровом.

Невдала спроба відбудувати замок відбулась у 1990 році.

Свято-Троїцький жіночий монастир

У 1620 – 1630 у Корецькому францисканському Свято-Троїцькому монастирі спорудили барокові костел та корпус келій.

Будівництво закінчено 1810 року князем Йосипом Чарторийським, останнім з князів Корецьких.

А вже у 1830-ті костел закривають і переосвячують як Троїцьку церкву, відтак для надання їй православних рис вже у 2-й половині XIX століття західний фасад колишнього костелу надбудовується дерев'яною баштою з високим шатром, а в східній частині над середнью навою зводиться четверик з п'ятьма главами, непропорційно маленькими, порівняно з суцільним об'ємом храму. У 1863 році весь комплекс було передано Свято-Троїцькому монастирю.

Таким чином, на початку ХХ століття старовинних храмів на території комплексу Свято-Троїцького монастиря було 2: Свято-Воскресенський собор і Свято-Успенська церква. Тоді ж у російському «теремному» стилі були збудовані  Іоанно-Предтечинська церква і надбрамна дзвіниця, що надало монастиреві еклектичної подоби.

У Свято-Троїцькому храмі знаходяться престоли на честь Святої Трійці, Успіння Пресвятої Богородиці та в ім'я преподобного Йова Почаївського.

У Свято-Троїцькому храмі зберігається стародавня ікона Божої Матері – Споручниця грішних (надав її монастиреві 1622 року Ян-Карл Корецький), привезена або з султанської Туреччини, або прямо з Риму. За переказами, до неї молилась свята преподобна Марія Єгипетська в єрусалимському храмі.

Також тут була похована Анна Олексіївна Андро , якій російський поет Олександр Пушкін присвятив низку поезій.

До цікавих споруд міста належить «бджолиний храм» на пасіці Свято-Троїцького жіночого монастиря.

За словами монахинь, «бджоли – чисті та працьовиті істоти, тому  гідні мати свій храм».

Костел Святого Антонія

Рід князів Корецьких  заклав і профінансував будівництво дерев’яного храму католицького віросповідання в 1533 році.

Спочатку святиня освячена на честь Успіння Діви Марії була наділена статусом призамкової каплиці.

У зв’язку з постійною військовою загрозою зі сходу її споруда була яскравим зразком  оборонного будівництва – периметр був укріплений кам’яною стіною з вежею і з’єднувався з твердинею на вершині від рога Волинського щита широким підземним ходом, що проходив під руслом річки.

За кошти роду Чарторийських  у 1706-ому при активній підтримці ксьондза Станіслава Кропивницького був зведений костел-фортеця з елементами декору в стилі бароко.

У 1915-ому була розпочата масштабна реконструкція храму за проектом та під безпосереднім керівництвом польського архітектора Джозефа Пія Джіконского, що тривала майже рік.

Саме після тієї перебудови костел освятили на честь святого Антонія Падуанського.

 У 1963 році храм  закрили і пристосували під зберігання хімікатів, що безнадійно знищили унікальний внутрішній декор.

Відновлений  костел був наново освячений на честь Успіння Діви Марії і Антонія Падуанського в 1994 році.

Будинок Горчицьких

На околиці міста Корець, над самим Брест-Литовським трактом, в кінці XVIII-го століття князем Любомирським був збудований палац, відомий як будинок графів Горчицьких.

Будинок Горчицьких – це одноповерхова будівля з двома флігелями, яка є  яскравим прикладом ранньо-класицистичного стилю.

Зі спогадів старожилів та свідчень про родину Горчицьких, приміщення в якому жила родина з часу свого існування було князівським палацом, постоялим двором.

 Будинок був просторим навіть для гонорової родини шляхтичів. Тому кілька приміщень здавали постояльцям. Підвал з одного боку орендували під ресторан, з іншого боку розташовувалась жандармерія. Велику залу, де зараз знаходиться абонемент ЦРБ, здавали для різноманітних торжеств. Біля будинку була лоджія з квітами. За будинком – великий фруктовий сад. Перед будинком стояли тенісні корти.

«Будинок Горчицьких» і сад біля нього в 30-тих роках минулого століття був улюбленим місцем відпочинку міщан. Кошти за оренду приносили в родину достаток, тому вистачало утримувати прислуг.

На постоялому дворі у 1846 році зупинявся Т. Г. Шевченко, який за завданням археологічної комісії відвідав місто Корець.

З 1939 року приміщення забрали від Горчицьких.

Після війни в приміщені Горчицьких розмістили Будинок культури і Центральну районну бібліотеку.

За століття, зрозуміло, садиба втратила первісний вигляд. Зник фруктовий сад, що підступав до будинку, немає і згадки про тенісні корти (на їх місці нині клумби, пам'ятник Кобзареві). В самому будинку розібрали сцену та лоджію.

В 2000 році, до відзначення 850-річчя міста Корця, будинок було частково реконструйовано: до нього прибудували ганки, замінили покрівлю. В цьому ж році з 14 жовтня в правому крилі колишнього палацу розміщено районний історичний музей.

У цей час в цьому приміщені функціює Історичний музей та Центральна районна бібліотека.

Малий палац Йозефа Чарторийського

Палац збудований у 1788 році з очевидним наміром надати цій споруді суто світського характеру на противагу просторово ізольованому, осібному положенню замку.

Тут, в свій час, розміщувались – НКВД, потім районна поліклініка, далі був

Зараз у приміщенні палацу розташований Корецький районний ліцей.

Церква святого Миколая

Церква Святого Миколая побудована в 1834 році на кошти князя Ю. Чорторийського.

 В основі композиції храму в стилі ампір лежить типова для волинського культового будівництва трьохчастинна структура. З торців церкву прикрашають величні, хоча і трохи непропорційні портики з тосканськими колонами.

 Миколаївська церква у Корці належить УПЦ МП.

Церква святого Юрія

Стоїть на центральному міському кладовищі. Точної дати її побудови немає.

 Відомо лише, що вона була суттєво поновлена в 1877 році. Церква дерев’яна, п’ятиголова.

 

 

19/03/2024 Вівторок
19.03.2024
18.03.2024