Великдень як православне релігійне свято офіційно визнано з 1991 року. Утім, ще не так давно люди потайки йшли до церкви, аби відвідати Божественну літургію з нагоди Воскресіння Господнього та освятити пасхальні кошики.

Про йдеться на сайті Голос України.

Як це було раніше, розповідає начальник відділу Державного архіву Рівненської області Людмила Леонова:

«Із встановленням на Західній Україні радянської влади було оголошено антирелігійну кампанію. Будь-які народні традиції хоч якось пов’язані з християнством оголошувалися пережитками минулого, які слід відкидати і викорінювати. Так, на засіданні Президії Верховної Ради УРСР 13 січня 1983 року було прийнято заклик «активніше протидіяти спробам ідеалізації застарілих звичаїв, всіляко розвивати нові радянські традиції та обряди...» Серед засобів відлучення населення від відзначення Великодніх свят застосовувалися читання лекцій, перегляд кінофільмів, проведення суботників та недільників, а часто навіть примусові виходи селян на роботу. Існували заборони та санкції, які не дозволяли службовцям, сільській інтелігенції, учням шкіл брати участь у церковних ритуалах, безпосередньо пов’язаних зі святом».

Попри це, переважна більшість населення продовжувала дотримуватися основних великодніх звичаїв: люди випікали паски, фарбували яйця, поминали померлих. Про те, як святкували в нас це велике свято, свідчать документи офіційних органів влади, зокрема уповноваженого у справах релігії при Раді міністрів УРСР у Рівненській області, апарат якого і був головним наглядачем та інформатором про події під час релігійних свят. Як свідчать архівні документи, у другій половині 1950-х – на початку 1960-х років на Пасху уповноважений обов’язково виїжджав машиною за маршрутом Рівне – Корець – Межирічі – Здолбунів – Рівне. Перевіряв, які альтернативні культурні заходи було підготовлено для того, щоб відволікти від церкви, насамперед, молодь.

Чиновник добирався до Рівного і фіксував ситуацію в місцевих церквах. Тоді в місті ще діяли три церкви – Свято-Воскресенський собор (був зачинений з 1963-го та відновив роботу в 80-х роках XX ст.), кладовищенська Миколаївська церква на вул. Дубенська та Успенська церква на вул. Шевченка. Храми відвідували від 700 до 1500 вірян. Але найбільше рівнян йшло до Рівненського собору – після завершення служби перед освяченням пасок там нараховували від 6 до 7 тисяч осіб.

За матеріалами Державного архіву Рівненської області