Православні берегині Рівненщини: Іуліанія, княжна Ольшанська, та ігуменя Серафима

Пам'ятайте про наставників ваших, які проповідували вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. (Євр.13.7)

Нещодавно, 28 липня, весь православний світ молитовно вшанував пам’ять рівноапостольного князя Володимира, який увійшов у історію як мудрий державник та хреститель Київської Русі. Хрещення Русі стало подією, яка не лише змінила розвиток вітчизняної історії, а й запалила негаснучу свічку Христової віри у серцях наших далеких предків.

Після хрещення Русі історія Святої Православної Церкви збагатилася цілим сонмом подвижників і сповідників благочестя, які були зараховані до лику святих. Але особливо приємно, що історична минувшина й нашої Рівненщини також славиться іменами святих, які просіяли святістю і своїм життям підтвердили власну приналежність до Церкви Христової. Особливе місце серед святих посідають жінки, життєві дороги та духовні подвиги яких так чи інакше пов’язані з Рівненщиною.

Справжньою покровителькою Поліського краю, яка палко шанується на його теренах, є свята праведна Іуліанія, княжна Ольшанська, яка народилася в ХVІ ст. у благочестивій родині князя Гергія Домбровицького-Ольшанського і померла у віці 16 років. Не зважаючи на те, що свята діва прожила зовсім коротеньке земне життя, за слухняність і смиренність, чистий і богоугодний спосіб життя вона сподобилася небесного прославлення і нетлінності мощей. Мощі святої були дійсно знайдені нетлінними і за Київського митрополита Петра Могили були перепоховані в Києво-Печерській Лаврі, де й донині спочивають у Ближніх печерах. За духовну чистоту до святої Іуліанії звертаються й сьогодні, молитовно просячи миру, сімейної злагоди, щасливого заміжжя і духовного зцілення. В 2005 році в рідній Дубровиці з’явився пам’ятник Святій Іуліанії – як знак увічнення її пам’яті, яку  Православна Церква вшановує 19 липня.

Канонізуються церквою святі з Рівненщини й у наш час. 6 грудня 2019 року у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі рішенням Священного Синоду УПЦ було причислено до лику святих преподобну Серафиму (в хрещенні – Софія), яка подвизалася у Свято-Троїцькому жіночому монастирі в м. Корець, будучи його ігуменею в 1579-1633 роках. Саме завдяки ігумені Серафимі православну чернечу обитель було відновлено і розбудовано.

Зокрема, було відкрито притулки для дівчат-сиріт, почали працювати численні майстерні з виготовлення плащаниць, митр, позолоти куполів, іконостасів та кіотів. З 1620 року починається будівництво нового монастиря в честь Святої Трійці, оскільки діючий на той час Свято-Вознесенський не вміщував всіх черниць. Дбаючи про православну обитель, незадовго до своєї кончини Серафима заповіла монастирю прилеглі села, маєтки та численні фінансові статки.

Із молитовні князів Корецьких до монастиря в 1622 році була передана й стародавня ікона Божої Матері «Споручниця грішних», яка й донині зберігається в обителі. Назву ця ікона отримала від напису «Я Споручниця грішних перед Сином Моїм…».  За стародавніми переказами, цей чудотворний образ Богоматері був привезений із султанської Туреччини чи Риму і до нього молилася свята преподобна Марія Єгипетська.

Варто зазначити, що розбудова православної святині була нелегкою справою в ті часи навіть для заможної української шляхти, з якої походила і Серафима, оскільки українськими землями котилася руйнівна хвиля масового окатоличення і гонінь на Святу Православну Церкву з боку войовничого католицизму, уніатів та ополячених і підневільних українців.

Спочила у Бозі ігуменя Серафима в 1633 році. За історичними свідченнями, обряд її поховання здійснив сам Петро Могила. Будучи ревною хранителькою Віри Христової на теренах Волині та сучасної Рівненщини зокрема, преподобна Серафима в Корці залишила по собі справжню духовно-культурну перлину і непереможну твердиню Святого Православ’я. 

Вячеслав ЛИШНІЙ,

село Серники,

Зарічненський район