Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Капелюшки по-рівненськи - Рівняни 1930-их
Капелюшки по-рівненськи - Рівняни 1930-их

Модний Корець: у 20 столітті у місті працювала майстерня з виготовлення капелюшків

13:36 08.07.2019
631

Численні фото 30-х років минулого сторіччя доводять, що за найменших родинних статків рівненські панні та їхні чоловіки мали в своєму гардеробі головний убір, який не тільки захищав від погодних умов, але й завершував стиль.

Об’ємні головні убори до початку ХХ століття поступово зникали, і на вулицях Рівненщини почали з’являтися милі, зручні та обов’язкові до носіння капелюшки. Про це пише Рівне Вечірнє

У той час зникло поняття єдиного комплекту або ансамблю в одязі, тому що ансамбль вимагав непомірних витрат. Зрештою почали доповнювати наряд аксесуарами, в тому числі сумочками, рукавичками, взуттям і обов’язковим головним убором в одній кольоровій гамі. Роль аксесуарів у 30-х важко недооцінити, адже купівля нової сумочки чи капелюшка була одним зі способів оновити гардероб та хоч якось дотримуватися моди.


Дуже популярними в той період були як різноманітні міні-капелюшки, так і капелюхи з величезними крисами, хутряні коміри з натуральної чорнобурки чи лисиці, хутряні горжетки, шкіряні та мереживні рукавички, біжутерія.

Завдяки всесвітньо відомим Греті Гарбо, Марлен Дітріх, Мей Вест та, зокрема, польським акторкам Полі Негро, Лідії Висоцькій, Тамарі Вишневській ідеали жіночої краси для рівнянок стали іншими. Жінки почали висвітлювати волосся пергідролем, робити хімічні (перманентні) завивки, активно використовувати декоративну косметику.

«Приміром, зайшла була у жінок мода замість кострубатих капелюшків з усякими віхтями, перами та іншими витребеньками носити чоловічі шапки: смушкові, повстяні, суконні і, навіть, пов’язувати голову квітчастими хустками, як це роблять в багатьох місцях наші селянки. Це дуже добре і цю моду слід-би вдержати назавжди, бо воно і гарно, і тепло, і дешево, і надто… коней на вулиці не лякає. Та тут не без модніх штук і вигадок обійшлося: почали вигадувать такі дорогі хустки на ті «очіпки», що вони утроє виходять дорожчі за найхимерніший капелюшок з віхтами… Мода безперечно є річ дуже погана, бо вона принуждає людину до ступіня животини: ідучи наосліп за модою, людина втрачає свою людську гідність і керується животним інстинктом стадності», – ще зовсім недавно зазначалосяв статті, розміщеній в календарі, лаконічно названій «Мода» (30-х роках).

Ще одна місцева рівненська газета за 1939 рік дає поради жінкам стосовно капелюшків: «…у вітринах магазинів повно перших ластівок весни — весняних капелюхів, які несміливо та боязко починають показуватися на вулицях на голівках більш сміливих дам. Наймодніші, як завжди ранньою весною, солом’яні капелюхи, блискучі, матові, чорні, коричневі, зелені. Фасони найрізноманітніші. Все, що відбувається у світі, в політиці — все відображається у фасонах модних капелюхів. Великі фетрові чи солом’яні капелюхи, схожі на ореол, на фоні яких красиво виділяється профіль витонченої дами, без сумніву — вплив Італії. Капелюх одягається з правого боку, майже вертикально, через що відкритий лівий бік голови підтримується спеціальною порскою, пришитою позаду убору. Голівка капелюха буває плоска чи трикутна, іноді прикрашена бантом чи помпоном… Деякі капелюшки схожі на арабські тюрбани, модні також маленькі мисливські капелюшки, прикрашені пір’ям. На жаль не усім ці фасони пасують, тому купуючи капелюшок, потрібно бути дуже обережною».


Чоловіча мода 30-х була більш консервативною. Вважалося, що її задавав принц Уельський Едуард. Голлівудські актори та їхні стилісти також впливали на модні настрої чоловічої половини. Приталений піджак з широкими плечима та брюки з відворотами мав кожен чоловік. Капелюх чи кашкет були обов’язковими.

В 1930-х роках у Рівному стрімко почали відкриватися як невеликі ремісничі майстерні з виготовлення шапок та капелюхів, так і модні крамниці з імпортним дорогим товаром, у тому числі й з головними уборами.


Додам, що за даними тієї ж Адресної книги за 1930 рік, в місті Дубно на той час було п’ять спеціалізованих капелюшних магазинів Грінберга, Лістовського, Карася, Раштейна та Александровича, в Луцьку — 5, Володимир-Волинському — 1, Корці –1, Ковелі — 2, Кременці — 7, Острозі — 4.

Про якість місцевого капелюшного товару тяжко судити, але дивлячись на фотографії тих часів, можна стверджувати, що вона була на високому рівні. Звичайно, імпортний товар цінувався вище, але дозволити його собі могли люди більшого достатку та можливостей.

Олена ГУМІНСЬКА,
старший науковий співробітник Державного архіву Рівненської області.

Коментарі
23 липня
Вчора
21.07.2019
20.07.2019
19.07.2019
18.07.2019
17.07.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин