Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

У грудні Тарасу Ляшуку виповнилося б 33…

17:30 02.01.2020
626

Тарас перший із Кореччини військовослужбовець, який загинув у зоні АТО. Його життя трагічно обірвалося у 27. Життєва стежина лише розпочиналася… У сповненому сили та молодості серці було намічено чимало планів, мрій, та, перш за все, одвічне бажання жити, творити, радіти. Але доля розпорядилася по-іншому.

Свою шкільну дорогу Тарас розпочав із Новокорецької ЗШ, а завершив у Корецькому НВК «Школа-ліцей». Згодом закінчив коледж радіоелектроніки у Запоріжжі та університет у цьому ж місті за спеціальністю програмування й інформаційні технології.

«Опісля він повернувся додому, робота ніяка не підвернулася. Вирішив підписати контракт на службу у Збройних Силах України. Тоді думалося, що коли є вища освіта і служба у армії, то і роботу можна знайти кращу, а той взагалі знайти. А ще Тарас хотів допомогти молодшому на вісім років братові В’ячеславу. Той навчався у Кременці на платній формі. Місто, де служити, можна було обирати. Тому Тарас без обговорень обрав Новоград-Волинський, аби бути близько додому. У липні 2011 року розпочалася служба», – розповідає пані Тетяна, мама Тараса.

15 липня 2014 року у нього закінчувався контракт. Як розповідає Тетяна Василівна, Тарас уже не міг діждатися осені, аби почати втілювати у життя свої плани. Часто знайомі йому говорили: «Одружуйся, Тарасе», на що відповідав: «Буде у мене ще все, не переймайтеся». У військовослужбовця дівчина була Анжела із Новограда-Волинського. Матері не розповідав про неї нічого, але уже після його похорону приїжджала.

«Вона стояла посеред двору і плакала. Крізь сльози говорила: «Не таким, Тетяно Василівно, мало бути наше знайомство, не таким… Не так я мала приїхати до вас із Іваном Михайловичем у Корець. Отож, гадаю, саме тієї осені у нас мала з’явитися невістка», – згадує жінка.

Весною 2014 року розпочалися бойові дії на сході країни. Тому закінчення контракту відтермінували. 11 серпня цього ж року під час виконання бойових завдань у зоні АТО він загинув. Ця страшна звістка сколихнула весь край. У віці розквіту Тарас Ляшук віддав своє життя за нас, за нашу державу. Тетяні Василівні зателефонували 14 серпня, коли та була на роботі. Жінка і досі пам’ятає точний час – 12:34, хоч не відразу й повірила. Кричала у слухавку: «Синуля, сонечко…», а у відповідь почула: «Це не синуля… Співчуваю Вам…». Із Дніпра труну із тілом супроводжувала сестра Тетяни Василівни. Поховали хлопця 16 серпня 2014 року на кладовищі Нового Корця.

У листопаді 2014 року на фасаді Корецького ліцею було встановлено та відкрито меморіальну дошку, яка увічнює пам’ять випускника закладу Тараса Ляшука. Її виготовила скульптор із Нетішина Світлана Лелях-Бегутова.

На засіданні сесії Корецької міської ради 2 квітня 2015 року було вирішено присвоїти назву імені Тараса Ляшука нововідведеній вулиці (в районі колишнього цукрового заводу) в м. Корці.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі у травні 2015 року орденом «За мужність» III ступеня нагороджено молодшого сержанта Ляшука Тараса Івановича. На жаль, посмертно.

Нині Тетяна Василівна так і працює у КНП «Корецька ЦРЛ», Іван Михайлович працював кочегаром у місцевому ліцеї, зараз на пенсії. Батьки б усе віддали, аби їхній син був поряд. Аби цієї втрати не було. Не забуваймо, адже це наша спільна втрата.

загрузка...
Коментарі
19 січня
Сьогодні
Вчора
17.01.2020
16.01.2020
15.01.2020
14.01.2020
13.01.2020
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин