У грудні Тарасу Ляшуку виповнилося б 33…

02 Січня 2020, 17:30

1256

Тарас перший із Кореччини військовослужбовець, який загинув у зоні АТО. Його життя трагічно обірвалося у 27. Життєва стежина лише розпочиналася… У сповненому сили та молодості серці було намічено чимало планів, мрій, та, перш за все, одвічне бажання жити, творити, радіти. Але доля розпорядилася по-іншому.

Свою шкільну дорогу Тарас розпочав із Новокорецької ЗШ, а завершив у Корецькому НВК «Школа-ліцей». Згодом закінчив коледж радіоелектроніки у Запоріжжі та університет у цьому ж місті за спеціальністю програмування й інформаційні технології.

«Опісля він повернувся додому, робота ніяка не підвернулася. Вирішив підписати контракт на службу у Збройних Силах України. Тоді думалося, що коли є вища освіта і служба у армії, то і роботу можна знайти кращу, а той взагалі знайти. А ще Тарас хотів допомогти молодшому на вісім років братові В’ячеславу. Той навчався у Кременці на платній формі. Місто, де служити, можна було обирати. Тому Тарас без обговорень обрав Новоград-Волинський, аби бути близько додому. У липні 2011 року розпочалася служба», – розповідає пані Тетяна, мама Тараса.

15 липня 2014 року у нього закінчувався контракт. Як розповідає Тетяна Василівна, Тарас уже не міг діждатися осені, аби почати втілювати у життя свої плани. Часто знайомі йому говорили: «Одружуйся, Тарасе», на що відповідав: «Буде у мене ще все, не переймайтеся». У військовослужбовця дівчина була Анжела із Новограда-Волинського. Матері не розповідав про неї нічого, але уже після його похорону приїжджала.

«Вона стояла посеред двору і плакала. Крізь сльози говорила: «Не таким, Тетяно Василівно, мало бути наше знайомство, не таким… Не так я мала приїхати до вас із Іваном Михайловичем у Корець. Отож, гадаю, саме тієї осені у нас мала з’явитися невістка», – згадує жінка.

Весною 2014 року розпочалися бойові дії на сході країни. Тому закінчення контракту відтермінували. 11 серпня цього ж року під час виконання бойових завдань у зоні АТО він загинув. Ця страшна звістка сколихнула весь край. У віці розквіту Тарас Ляшук віддав своє життя за нас, за нашу державу. Тетяні Василівні зателефонували 14 серпня, коли та була на роботі. Жінка і досі пам’ятає точний час – 12:34, хоч не відразу й повірила. Кричала у слухавку: «Синуля, сонечко…», а у відповідь почула: «Це не синуля… Співчуваю Вам…». Із Дніпра труну із тілом супроводжувала сестра Тетяни Василівни. Поховали хлопця 16 серпня 2014 року на кладовищі Нового Корця.

У листопаді 2014 року на фасаді Корецького ліцею було встановлено та відкрито меморіальну дошку, яка увічнює пам’ять випускника закладу Тараса Ляшука. Її виготовила скульптор із Нетішина Світлана Лелях-Бегутова.

На засіданні сесії Корецької міської ради 2 квітня 2015 року було вирішено присвоїти назву імені Тараса Ляшука нововідведеній вулиці (в районі колишнього цукрового заводу) в м. Корці.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі у травні 2015 року орденом «За мужність» III ступеня нагороджено молодшого сержанта Ляшука Тараса Івановича. На жаль, посмертно.

Нині Тетяна Василівна так і працює у КНП «Корецька ЦРЛ», Іван Михайлович працював кочегаром у місцевому ліцеї, зараз на пенсії. Батьки б усе віддали, аби їхній син був поряд. Аби цієї втрати не було. Не забуваймо, адже це наша спільна втрата.