Галина Радовенюк уже двадцять років міряє землю селянам
-
-
>
-
>
-
>
1833
Упродовж двадцяти років про доцільне користування землею Морозівської сільської ради дбає Галина Радовенюк. Не маючи відповідної освіти, прийшла працювати до сільської ради на запрошення тодішнього голови Івана Сергійовича Ткачука (нині покійного). Жінка мала п’ять років досвіду, пропрацювавши обліковцем тракторної бригади. Потім – відпустка по догляду за донечкою Мариною. Тож запрошення на роботу прийняла не одразу. Мала певні сумніви. Та після місяця стажування сільський голова був задоволений виконанням роботи.
«Згодом була співбесіда у Яна Казимировича Маркевича, тодішнього начальника відділу земельних ресурсів. Ще й нині пам’ятаю його слова: «Землевпорядник повинен прокинутися серед ночі і знати земельно-кадастрову чергову карту як таблицю множення». Без відповідної освіти я не одна була у районі. Тоді чимало обліковців перейшли на посаду землевпорядника до сільських рад. А через рік чи два нас направили на навчання», – згадує пані Галина.
Отож здобувати диплом кваліфікованого землевпорядника до Рівненського аграрного коледжу з району було направлено п’ятеро працівників сільських рад. Це Людмила Кирильчук із Брикова, Анатолій Шевчук із Нового Корця, Галина Радовенюк із Морозівки, Наталія Омельчук із Головниці й Жанна Українець із Жадківки.
«Трохи ніяково себе почували серед молоді. Адже хоч і на заочній формі, та все ж переважна більшість у групі дітей, які щойно закінчили школу. І за партами сидимо ми такі «солідні» жіночки, яким уже трохи за тридцять і у яких через кілька років діти студентами стануть. Та все ж навчання пройшло легко та цікаво. А головне – ці роки запам’яталися надовго», – посміхаючись розповідає Галина Павлівна.
Обираючи професію землевпорядника потрібно не просто дуже багато «тримати в голові». Від фахівця вимагається ініціатива і самостійність у вирішенні конкретних трудових завдань. Важливі дбайливість і далекоглядність, точність і дотримання юридичних тонкощів. Адже багато змін при неправильному плануванні можуть виявитися незворотними. І хоч професія вимагає чимало знань, умінь і часу, Галина Павлівна жодного разу не сумнівалася у правильності вибору фаху. За її словами, усі землевпорядники району толерантні по відношенню один до одного, дружні. Поважають спеціалісти і усіх, з ким доводилося працювати, начальників відділу земельних ресурсів (нині Відділу у Корецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області). Це Ян Казимирович Маркевич, Валентин Валентинович Бедричук, і нинішній начальник Павло Володимирович Соловей. Як зазначає пані Галина, і у колективі, який кожен з них свого часу очолював і очолює, панують шана і взаєморозуміння.
Тож у день вашого професійного свята, шановні землевпорядники та ветерани служби, бажаємо міцного здоров’я, благополуччя і щоб поруч із вами завжди були людська вдячність, шана і повага, а в серцях множилася любов до рідної землі і не згасало бажання зберегти її красу і щедрість для нащадків.
Іванна ГОТЛІБ
