Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Виноградне царство корецьких садівників

17:37 28.03.2020
1515

Подружжя Анатолія та Галини Гарбарів із Корця займається виноградарством уже протягом десяти років. У їхній родині ласують домашнім виноградом, починаючи з липня та аж до Різдва. А покупці на ринку найчастіше віри не ймуть, що дивовижні ягоди – місцеві, а не привезені з півдня.

Родом пан Анатолій із Вінничини, пані Галина – корчанка. Деякий час обоє працювали на авіазаводі у Таганрозі, проте чоловік наполіг, щоб подружжя повернулося до Корця. Обоє у родині ніколи не мали садівників. Та й у Корці вони фактично єдині, хто «зрадив» звичним для нас овочам. У всіх біля хати картопля з буряками, а в них – виноградник.


Почалося ж усе зі звичайнісінького експерименту.

«Я за професією будівельник, – розповідає Анатолій Васильович. – Працював у Рівному, там знайомий нарізав лози Аркадії. Я посадив, а через три роки вродили великі гарні грона, тоді й з’явився інтерес до цієї справи. Почав приглядатися, як люди виноград вирощують, бо сам би не зрозумів, це все побачити треба. Тепер багато інформації беру в інтернеті, раджуся із Віталієм Ковалем із Рівного, який займається виноградництвом професійно, коли чого не знаю – до нього телефоную, багато саджанців у нього беру».

Справжнє виноградне царство Анатолій Васильович та Галина Федорівна змогли створити всього лиш на семи сотках землі. Нині у саду Гарбарів росте 130 виноградних кущів, а це близько 100 різноманітних сортів. З них лише біля десятка різного Киш-мишу, є й інші популярні: Гала, Нізіна, Румба, Галахат, Гарольд, Медіна, Монарх, Божена, Надія Азус, Регент, Преображення та багато інших. Кожен сорт винограду неповторний, приваблює ароматом ягід та великими гронами у два-три кілограми, а деякі можуть заважити й до 5 кілограм. Як садівник дає раду цьому розмаїттю, один Бог знає, хоча виноградник у нього розбитий на стрункі ряди лози, дбайливо вимурувані тераси.

Перші грона винограду достигають у Гарбарів ще в першій половині липня.


Безумовно, біля винограду роботи чимало.

«Це великий труд, усе робилося роками, не за один день, – говорить пан Анатолій. – Це хазяйство нікому не можна доручити, не можна ніде поїхати, нікуди відірватися. Постійно прив’язаний до нього. Не покинеш. Дощ пішов – треба обробити. Обробляю органічною глиною, яка для здоров’я не шкідлива».

«Раніше такого не було, – додає пані Галина. – Люди виноград не обробляли, і він якось виживав. Зараз усе по-іншому. До нас прийшли південні хвороби, південні шкідники, яких раніше не було. У нас були суворіші зими, вони вимерзали. Саджанці виписуємо з різних областей, а разом із ними і личинка шкідника може приїхати та принести хворобу».

Улюблений сорт пані Галини – Нізіна. Ягоди має величезні, а гроно важить до двох кілограм. Саме цей виноград зберігається до Різдва. До морозу грона висять на кущі, а вже потім пан Анатолій зрізує та в погребі зберігає.

«Порівняно з усіма сортами, Нізіна – королева смаків. Вона настільки смачна, що словами не передати. Її треба скуштувати, а якого кольору гарного набирає!»

Саджанці винограду в Анатолія Васильовича замовляють з усієї України: Одеси, Івано-Франківська, Львова, Кам’янець-Подільського, з Житомирщини, Київщини та Хмельниччини. Так само й за вином, хто хоч раз скуштував, приїжджає знову.

«Робимо домашнє вино із тих виноградів, які в нас є: Буфало, Медіна, Регент та інші. Хто розуміється на справжньому натуральному вині, то не раз замовляє. А ще є сорт Цитронний Магарача – для шампанського. У Корці він у мене першого з’явився, але вже багато саджанців продали», – хвалиться пан Анатолій.

Окрім винограду, у саду ростуть яблуні, персики, ківі, хурма, а ще пані Галина мріє посадити азиміну (північний банан), та бідкається – місця нема:

«Якби мені ще сотих 5 землі, – з посмішкою говорить Галина Федорівна. – Апетит приходить під час їжі. Уже як почали цим займатися, то хочеться і те, і те посадить. Зрештою, я можу купити ківі, хурми, але мені цікаво його виростить отут, у себе. А щоб росло це все, його любить треба».


І хоч сини поки що не цікавляться захопленням батьків, проте в Анатолія Васильовича підростають маленькі помічники-внучата. Шестирічний Назарко та чотирирічний Владик уже добре знають, де в цій колекції найперше дозрівають найсмачніші ягоди.

Ганна СОЛОНІНКО


Коментарі
5 червня
Сьогодні
Вчора
03.06.2020
02.06.2020
01.06.2020
31.05.2020