Шлях від вчителя до командира: історія військового на псевдо Скіл із Кореччини

17 Травня 2023, 14:41

837

Свій шлях воїн Сергій із Кореччини із позивним «Скіл» розпочав у 2016 році із розвідника-далекомірника. Раніше працював вчителем, далі служив у військкоматі. Після цього пройшов усі щаблі аж до командира відділення артилерійського підрозділу окремої бригади морської піхоти. До 3-ї окремої штурмової бригади, сформованої насамперед із ветеранів-азовців пішов служити із 2 лютого 2023 року. Нині він захищає Бахмутський напрямок.

Про це за інформацією Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомляють на фейсбук-сторінці Рівненської ОВА.

«Я виконую обов'язки командира відділення одного з артилерійських підрозділів. Це відповідає духу азовських традицій: спочатку треба себе зарекомендувати. Погано підготовлений офіцер може займати сержантську посаду, і навпаки – вмотивований солдат може виконувати офіцерську роботу, із подальшим ростом у званнях», – пояснює чоловік.

Як розповідає військовий, позивний «Скіл» він обрав тому, що намагався використовувати кожну можливість, яку дає служба. Адже «Скіл» – це уміння, здатність належно виконувати певні дії, використовуючи наявний досвід.

«Війна – той щирий час, коли ти розумієш, хто перед тобою: ворог чи друг. Адже саме війна проявила характер кожного. А воював і воюю я за те, щоби смерть Героїв – моїх побратимів не була марною. Доки ми пам’ятаємо тих хлопців та дівчат, що загинули, доти вони живуть поруч з нами. Навіть вже будучи там, на небі, вони допомагають живим. Адже було дуже багато дивних історій, коли ніби якась невидима сила допомагала виходити з надскладних, безвихідних ситуацій. Я вважаю, що там, на небі, вони так само несуть свою службу», – каже «Скіл».

Водночас, наголошує, нині кожному треба виконувати свою роботу. Не залежного від того, де знаходишся, ти повинен робити роботу якісно. І цим робити свій внесок у нашу спільну Перемогу.

«Ми, в першу чергу, повинні думати про живих та намагатися допомагати їм. Коли я ще служив в Рівненському ОМТЦКСП, ми вийшли на волонтерів, які діставали усе необхідне, і усе це ми передавали на «передок», допомагаючи тим, хто воює», – розповідає воїн.

Звісно, як і кожен українець, воїн на псевдо «Скіл» мріє про день нашої Перемоги. Про той момент, коли можна буде полегшено зітхнути, перевести подих, згадати полеглих Героїв та починати відбудовувати нашу країну.

«Перемагати ми почали ще на світанку 24 лютого, коли понад 200 наших земляків-добровольців прийшли до територіального центру комплектування, щоб іти захищати свою країну. Це так надихало! А Перемога – вона буде! Буде складно! Буде довго! Але буде! І ми усе відбудуємо. Так, нам буде важко, але ми все зробимо!», – переконаний військовий.