Корець туристичний: пам’ятки містечка ваблять подорожуючих із всього світу

Якщо у понеділок, вранці, прямувати з Рівного до Корця, то маршрутка завжди буде переповнена. Більшість пасажирів їдуть до Корецької обласної фізіотерапевтичної лікарні. Поряд зі мною сів інтелігентний російськомовний пасажир. Трохи знітившись, запитав:

«Вибачте, скільки кілометрів до Корця?»

«Десь біля сімдесяти. А ви не місцевий? Мабуть, їдете в водолікарню? Вона тут знана, лікуватися сюди їдуть люди зі всієї України й з-за кордону, тут уміють лікувати».

«Чув про неї, але їду не в лікарню. Я – із Сум, багато читав  про цей край. А тепер вирішив приїхати і познайомитися з його історією. Був проїздом у Києві, зайшов у міністерство, там мені порадили, що серед райцентрів України, чи не найцікавішим в історичному плані є Корецький район на Рівненщині».

«Правильно порадили», – кажу я.

Корець – невелике містечко, але вабить до себе культурою й історією. Перша згадка про нього зафіксована в Іпатіївському літописі, а це – 1150 рік. На вулицях Ви побачите великий потік туристів і паломників. Прямують люди хто куди: у Свято-Троїцький жіночий монастир, в історичний музей, а хто – у відому на весь світ радонову водолікарню, тому й назріла в  районі нагальна потреба у створенні туристично-інформаційного центру, де можна отримати інформацію про місцевість, екскурсійні маршрути по місту та за його межами. За роки свого існування центр відвідали тисячі туристів не лише з України, а й із Польщі, Нідерландів, Південної Кореї, Султанату Оману і багатьох інших країн.

На Кореччині багато архітектурних споруд епохи Середньовіччя: Замкова фортеця (XIV ст.), до речі, єдина в Україні, палаци графів Стецьких, що у с. Великих Межирічах, палаци графів Горчицьких, Чарторийських.

Головною духовною окрасою міста є Свято-Троїцький жіночий монастир, збудований на поч. XVII ст. Нагадаю, що до цього у Корці уже існувала жіноча православна обитель Свято-Воскресенський монастир. Проте вона була тісною і не могла помістити усіх монахинь і парафіянин. Тодішня ігуменя Серафима попросила свого брата князя Самуїла Корецького побудувати нову обитель. Кошти у того були. На Кореччині він мав багато цегельних заводів, вапнярень, пилорам, лісових угідь, а головне – була безкоштовна робоча сила. Люди добровільно організовувались у толоки. Будівництво йшло дуже швидко. Разом із храмом для монахинь був побудований сестринський корпус.

Проте історія засвідчує, що Самуїлу Корецькому не вдалось закінчити будівництво монастиря. Він пішов на війну з турками і загинув. Продовжив будівництво його брат-католик Ян-Карл, теж дуже заможний князь, але будови не завершив.

Останнім князем Корецьким був Йосип Чарторийський. Це меценат-добродійник, дуже грамотна і набожна людина, добре знався у архітектурному мистецтві. На його долю і випало закінчити будівництво храму. Це датується початком 1810 року. Проіснував монастир 21 рік

У 1831 році територія Кореччини була охоплена польськими бунтами й пожежами. Кажуть, що тоді був здійснений навмисний підпал монастиря. Згорів він майже дотла. Довго за відбудову обителі ніхто не брався. Населення збідніло, не стало в краї меценатів і благодійників. Згарище простояло аж 33 роки. У 1864 за відбудову взялася жінка,  настоятелька Свято-Воскресенського собору ігуменя Аполінарія. Потім монастирем правила ігуменя Феофанія. Вона продовжила і завершила будівництво. Це був архітектурний комплекс: Троїцький собор, тепла церква,
трапезна і келії для проживання монахинь. Відбудова йшла 13 років. Іконостас замовили в Москві, а робити художній розпис запросили іконописців з Почаївського (нині Тернопільська обл.) чоловічого монастиря.

21 вересня 1880 року православний храм був освячений як Свято-Троїцький жіночий монастир,  приміщення Свято-Воскресенського стало сирітським притулком для дівчат. Нині тут розміщене духовне училище

До Корця їдуть люди, щоб прикластись до головної святині Троїцького собору — чудотворної «Споручниця грішних», Корецької ікони Божої Матері. Це родова ікона князів Корецьких. Довгий час вона зберігалася у їх домашній молитовні. Знаменно, що тут є копія ікони, якою вінчали князя Володимира Великого з княжною Анною.

А ще – усіх дивує монастирська пасіка. Це унікальний витвір людської творчості. По центру пасіки – красується макет Троїцького собору, у якому живуть бджоли. Це великий вулик. Усе це дбайливо доглядають черниці.

Окремі монахині – визнані вишивальниці. Лише тут, у Корці, можна побачити ікони, вишиті золотими нитками.

На території монастиря покоїться Анна Оленіна-Андро. Ця жінка була першою нареченою Олександра Пушкіна. Їй він присвятив чимало творів: «Не пой, красавица, при мне», «Ее глаза», «Я вас любил…», «Что в имени тебе моем…»

«А ще у Корці є музей, велика бібліотека, футбольний клуб «Радон», спортивний клуб «Атлант», який прославляє область на всеукраїнських чемпіонатах з карате.

«Пройдіться, – кажу сумчанину, – цим маленьким містом і побачите златоглаві куполи десяти церков».

Корець часто називають – «Християнською Меккою». Це теж унікальний знак, адже стільки храмів немає навіть в обласних центрах України.

У сиву давнину тут жив князь Федір Острозький. Він розпорядився звести на старому городищі замок і добре його укріпити. У 1620 році його було збудовано і висвячено у Свято-Воскресенський жіночий монастир. Знав Корець відомих в історії князів Острозьких (15 ст.), Корецьких (16 ст.), Лещинського, Данила Галицького і Юзефа Чарторийського (18 ст.).

За панування князя Юзефа Чарторийського Корець став найбагатшим і найкультурнішим промисловим містом Волинських земель. Тут побудували меблеву і порцелянову фабрики. Посуд і меблі були настільки якісними й гарними, що вважались витвором високого мистецтва. Упродовж 18-19 ст. вони користувались великою популярністю і попитом. Хто мав вироби з цих фабрик, вважався заможною людиною.

У 18 ст. у Корці проживало дуже багато євреїв, об’єднаних у велику єврейську громаду.

Година збігла, і ми у Корці. Приїхали. Пасажиру розказала, як дістатись від автобусної станції до центру міста, порадила відвідати КЗ «Корецька обласна лікарня відновного лікування» та туристично-інформаційний центр, щоб більш детально ознайомитись з  історією і краєвидами старовинного містечка, розташованого на берегах річки Корчик.

Надія ГУСАРУК, заступник голови

громадської ради при Рівненській ОДА