Три серця – одне татамі: сестри-каратистки з Корця підкорюють спортивні вершини

Успіх множиться на три, коли йдеться про цих дівчат. Три сестри, три характери, одна спортивна пристрасть — карате. Юні вихованки Корецької ДЮСШ — Анастасія, Марина та Вероніка Клеванець — вже мають за плечима перемоги, медалі, сотні тренувань і один великий спільний шлях, який об’єднує їх не лише як родину, а й як справжню команду.

Початок, з якого усе почалося

«Я була першою, хто став на татамі. Була дуже активною дитиною — на тренуваннях часто відволікалася на розмови, заважала іншим, а вони — мені. Та перше заняття залишило яскраві враження: нові вправи, атмосфера, знайомства. Найбільше здивувало, що всі були босоніж. Було непросто, але з часом я закохалася у карате. А коли молодші сестри побачили мої тренування та перші поїздки на змагання, їм теж захотілося спробувати», — ділиться спогадами найстарша з дівчат, 15-річна Анастасія.

Спочатку вона тренувалася у Ярослава Юрійовича Римарука. Згодом офіційно стала спортсменкою під керівництвом тренерки Наталії Юріївни Стахнюк. 

Через рік до Анастасії приєдналася Марина. Найменша — Вероніка — ще відвідувала дитячий садок, але вже тоді з захопленням спостерігала за старшими і з нетерпінням чекала своєї черги. У п’ятирічному віці вона також стала частиною родинної карате-команди.

Карате як сімейна справа

Сьогодні троє сестер не лише займаються карате, а й постійно підтримують одна одну. Вони разом тренуються, їздять на турніри, готуються до змагань. У кожної — свій характер. Анастасія — найсерйозніша, 13-річна Марина та 11-річна Вероніка — більш життєрадісні. Але у спорті — вони завжди команда.

Підготовка до змагань ніколи не буває легкою — у цьому зізнаються всі троє.

«Найважче — все. Від тренувань до самої поїздки. Але якщо хочеш показати свою силу й вміння — маєш працювати наполегливо», — переконані дівчата.

У кожної з них — свої моменти гордості. Для Анастасії — перше золото на обласному чемпіонаті, для Вероніки — спільний виступ усіх трьох на одному турнірі.

Підтримка — головна сила

Як у кожній команді, між сестрами трапляються суперечки — але зовсім незначні. Вони не сперечаються про перемоги чи медалі, а хіба що обговорюють, хто краще виконує ката — технічну комбінацію в карате.

«Ми ніколи не стаємо одна проти одної у спарингах. Підтримка — важливіша за суперництво», — кажуть дівчата.

Найбільша підтримка, кажуть дівчата, — від батьків. Але не меншу роль у їхньому спортивному становленні відіграє тренерка і команда, з якою вони завжди разом.

«Ми завжди відчуваємо, що для батьків — ми чемпіонки. Тренер теж завжди вірить у нас, а команда — як друга родина», — розповідають сестри.

Карате — школа поваги і розвитку

Змагання для сестер — не лише про перемоги. Кожна поїздка — це новий досвід, нові знайомства, нові уроки.

«Ми повертаємось не лише з медалями, а й з новими вміннями. Карате навчає поваги до суперника. Ми подружилися з багатьма спортсменами з різних куточків України», — з гордістю діляться дівчата.

Тренування не обмежуються стінами спортивного залу. Особливо влітку, коли заняття відбуваються рідше, дівчата самостійно підтримують форму – організовують пробіжки на місцевому стадіоні, тренуються вдома, відпрацьовують елементи. Навіть у міжсезоння спорт залишається частиною їхнього щоденного життя. Найменшу з сестер, Вероніку, поки що бережуть від надмірних фізичних навантажень — її ще не готують до інтенсивного темпу старших, аби уникнути перевтоми та не втратити мотивації.

Після змагань у сестер — незмінна традиція: виспатися. Додому повертаються під ранок, але спершу — обов’язково діляться враженнями з рідними.

Навчання, мрії та нові вершини

Попри щільний графік тренувань, дівчата встигають і з навчанням — хоч це й дається нелегко. Найскладніше старшій, Насті, яка навчається в математичному класі: тут кожна пропущена тема може потягнути за собою цілий ланцюг наступних. Але завдяки наполегливості, самодисципліні та підтримці батьків вона впевнено долає труднощі.

Окрім школи й спорту, дівчата ще й вихованки місцевої мистецької школи, тож щодня навчаються балансувати між точними науками, творчістю та спортивною підготовкою. Такий насичений ритм вимагає чималих зусиль, проте саме він і формує стійкий характер.

У спорті кожна з них уже має свої досягнення. Настя володіє коричневим поясом і ставить перед собою нову мету — здобути чорний. Це потребує не лише відмінної техніки, а й витримки, внутрішньої сили та високої відповідальності. Марина носить зелений пояс із коричневою смужкою й також демонструє стабільний прогрес. Наймолодша, Вероніка вже має синій пояс із жовтою смужкою. Незважаючи на вік, вона показує гарні результати й велике прагнення до розвитку.

Усі троє вже вписали свої імена в спортивну історію громади — вони є чинними чемпіонками України у своїх категоріях. Три сестри Клеванець — яскравий приклад сили, дружби та наполегливості і їхній шлях лише починається.

Читайте також: У Корці відзначать День захисту дітей святковою програмою